Майкл Мельник і його "Історія Дивізії"

                   Для багатьох істориків – дослідників історії Дивізії військ СС «Галичина», УНА важливою подією 2016 року став вихід у світ двотомника Майкла Джеймса Мельника «Історія Галицької Дивізії військ СС» англійською мовою. Перший том видання носить назву «На Східному фронті. Квітень 1943-го – липень 1944-го», другий – «Сталінська Немезіда». 

Майкл Джеймс Мельник, автор книжок.

                   Майкл – британський дослідник історії Дивізії, син дивізійника, уродженця селища Коропець на Тернопільщині. Петро-Ігор Мельник, батько Майкла, був покликаний до Дивізії у червні 1944 року. Служив у артилерії. Пройшов табір військовополонених у Ріміні, відтак був переміщений до Великої Британії. Помер, коли малому Майклові було 6 років, тож син не встиг нічого дізнатися від батька про його бойовий шлях. А що у місцевості, де проживав Мельник-молодший, не було українців, то й української мови він не мав звідки навчитися.

 Петро Мельник, батько Майкла.

                    Ймовірно, саме прагнення дізнатися про минуле батька, спонукало Майкла пізніше, вже у дорослому віці, а саме років 25 тому, взятися до дослідження історії Дивізії. За його словами, це був довгий процес, адже коли він починав, то не знав взагалі нічого й не міг знайти нікого, хто би міг допомогти йому. Тема була дуже складною, і хтозна, чи бодай хтось із ветеранів схотів би говорити із ним про це. Пошуки інформації доводилося оплачувати самому.

                   Протягом перших п’яти років досліджень Майкл відвідав безліч архівів, шукаючи будь-який  матеріял з означеної теми. Крім того, з’явилася невелика кількість колишніх дивізійників, які намагалися допомогти дослідникові. Тоді й намітився певний прогрес. 

                   Врешті-решт Мельник відвідав Канаду й США та подружився там із деякими ветеранами, як-от Куницьким, Кутним, Гнатюком, Шипайлом, Сокальським та іншими.

                   Багато хто сумнівався в тому, що Майкл зможе написати добру книжку про Дивізію, адже він не знав української. Але було кілька чоловік, які вірили у нього, зокрема Колісник, Гавриляк, Шарко, Мотика. 

                    Особливо тісно, за словами Майкла, він співпрацював із Романом Колісником. Свого часу Мельник-молодший дав обіцянку, якої завжди дотримувався: надсилати копії усього, що будь-коли знайде стосовно Дивізії, до архіву Братства Дивізійників. Зокрема, Богданові Маціву було відправлено дуже багато копій віднайдених фотографій. Згодом, на прохання Колісника та Маціва, Майкл надіслав чимало документів до пана Федика у Львові, до Києва, до інших музеїв і архівів України, а також до Торонто (Канада). Велику кількість матеріялів передано й до архіву ім. Т. Шевченка в Лондоні, де з ними тепер може ознайомитися кожен охочий – молодь, дослідники, родичі ветеранів, громадськість. Всі витрати Майкл Мельник завжди брав на себе, а це неабиякі кошти. Проте він пообіцяв сам собі допомагати українцям. А ще він хоче, щоби його діти знали про своє українське коріння. 

                   «Дослідження – це важкий труд. Це метод проб і помилок. Іноді друзі підказують, де шукати. Але більша частина часу йде на перегляд архівів без жодних результатів», – зізнавався Майкл Мельник. Нарешті в 2002 році вийшла його перша велика праця англійською – «До бою. Створення й історія 14-ї Галицької Дивізії військ СС» з присвятою батькові – Петрові-Ігореві Мельнику. Але автор зауважував, що особисто не дуже задоволений із книжки. Він хотів поліпшити її та видати з точнішою інформацією. Тому продовжив дослідження, які тривали  наступні 15 років. 

 Перша книжка Майкла Мельника "До бою", яка вийшла 2002 року.

І ось побачила світ ще одна велика праця Майкла Мельника – потужний двотомник. Він містить сотні фотографій, причому багато з них публікуються вперше. До того ж вперше охоплюється повоєнний період історії Дивізії, якому відведено весь другий том. Майкл зізнається, що зробив усе можливе, аби знайти якнайбільше нового матеріялу. І добре, стверджує дослідник, що ще одна книжка про Дивізію з’явилася саме англійською мовою, адже в Об’єднаному Королівстві та й у всьому світі недостатньо ознайомлені із цією темою.

 Новий двотомник, який побачив світ в 2016 році.

 Сподіваємося, що двотомник знайде своїх читачів в Україні й у світі. 


P.S.  Майкл працює над новою книжкою про Дивізію і був би вдячний усім, хто надасть досі невідомі світлини і текстові документи. Отож, долучаймося. Це - наша спільна історія.

Ігор Аркуша

У Римі помер о. Іван Музичка – «скромний творець історії»

                 22 лютого 2016 року, о 20:06, на 95-му році життя, після кількаразової госпіталізації з хворобою легенів, у Римі помер отець-доктор Іван Музичка. 

Отець Іван Музичка. Скромний творець історії

                    Народився 15 листопада 1921 р. в селі Пуків, що на Івано-Франківщині, у родині незаможних селян. Здобувши початкову освіту у рідному селі, вступив до Рогатинської гімназії на стипендію від Рогатинського союзу кооператив, а згодом продовжив студії завдяки стипендії заможного львівського поміщика Івана Тиктора.

                    Великий вплив на виховання молодого Івана мав місцевий парох о. Василь Соловій. Окрім глибоких проповідей, хлопця також захоплював спів церковного хору під керівництвом того ж пароха. Звідси два життєвих покликання, які зароджуються у душі юнака – священство і музика.

                 У 1941 р. Іван стає вчителем початкової школи с. Путятинці, а через рік уже вчителює в школі рідного села. У 1942 р. Музичка заочно закінчує факультет теорії музики та гри на скрипці у вчительській семінарії м. Рогатин.

                  У 1943 р. молодий учитель, спонуканий переконаннями і авторитетом проф. Угрина Безгрішного, вступає до дивізії “Галичина”. Після рекрутського вишколу “доброволець” Музичка був призначений до дивізійної оркестри. Після тривалої хвороби на золотуху дивізійник Іван змушений покинути оркестр і приступити до обов’язків санітара та перекладача.

                  Війна наближалась до кінця. Більша частина дивізії, опинившись у британському полоні, була розміщена на східному узбережжі Італії, поблизу міста Ріміні. У липні 1945 р. до військовополонених прибули з Рима кілька священиків і завдяки їх сприянню у восени 1945 р. два десятки полонених були перевезені англійцями на навчання в Папську колегію св. Йосафата. Це стало початком здійснення мрії Івана Музички ступити на дорогу священичого покликання.
Cтавши священиком у травні 1951 р., отець Іван Музичка був призначений на душпастирську працю в Англії, де вірно служив своїм парохіянам протягом 24 років.

                  Від початку 70-х років минулого століття патріарх Йосиф Сліпий, що повернувся з сибірських лагерів, наполягав, щоб о. Музичка приїхав працювати до Рима. Врешті отець скорився наполяганням владики і приїхав до Вічного міста у 1975 р. Тут він стає викладачем новоствореного Українського католицького університету, займається видавничою діяльністю, готує до друку журнал “Богословія”, пише багато наукових і популярних праць, займається організацією богословських курсів.

                 У 1976 р. о. Іван стає першим парохом церкви Святих Сергія і Вакха у Римі і виконує це служіння аж до 2001 р. У 2006 р. о. Музичка стає ректором собору Святої Софії в Римі, опікуючись українськими заробітчанами не лише в Римі, але й здійснюючи богослужіння в м. Неаполі. Від 1991 року о. Іван Музичка майже кожного року приїжджав в Україну на виклади в світських та духовних навчальних закладах, читав публічні лекції.

                 Останні роки свого життя о. Музичка, виснажений фізично, але не духовно багаторічною працею, провів у своєму помешканнні в приміщенні будинку Товариства “Свята Софія” у Римі.

Вічна йому пам'ять!

Декілька посилань з матеріалами про о. Івана Музичку:

Ляудація на честь о. Івана Музички:
http://ucu.edu.ua/announcement/11003/

Вже покійна Клара Гудзик про нього:
http://www.day.kiev.ua/uk/article/cuspilstvo/chuzhina-do-mene-ne-prichepilasya

Відеосюжет з ICTV:
http://www.ukr-parafia-roma.it/index.php?option=com_content&view=article&id=791:otets-doktor-ivan-muzychka-zakhid-ne-pide-voiuvaty-z-rosiieiu-video&catid=7&Itemid=115

А тут його дослідження про Івана Франка:
http://theology.in.ua/ua/bp/bp_history/ukrainian_history/50324/

Інформаційний ресурс Української Греко-Католицької Церкви